О, Боже - Боже, ти вчиш любові,
Я ж не знайду правдоньки у слові,
Ти вчиш пробачити, жаль, не в змозі,
Коли рашисти, знов на порозі.
Убивці - злодії, погляд з - під лоба,
У очах ватра, ненависть, злоба,
За що спитать, що в кожній хатині,
Хтось усміхнеться малій дитині?
Чи заспівав доні колискову,
І що розмову веде казкову,
Опис і фото про Україну,
У вишиванках дружню родину,
За усі війни і голодомор,
За пісні й мрії творили терор,
За що, скажи, знущалися вони?
Нема у душах тепла і весни.
Й нині знущаються, убивають,
І діточок,малих відправляють,
У чужих сім’ях безлад, пиятство
У тих краях, не гніздиться птаство,
І там не знають правил любові,
Одні лиш мати, при кожнім слові.
А що попи, рашистські не знають,
Законів тих, зате статки мають,
Жаль продаються за мілкі гроши,
Чи не ляка, розплата за гріхи?
Хіба не прийде?Я знаю й вірю,
Лише тобі Всевишній повірю,
Що прийде час, буде перемога,
Хоча болюча, довга дорога,
Козацький рід, ніхто не спаплюжить,
Віра й надія, то ж зможем вижить.
Нехай без газу й навіть без світла,
Та Україна, як цвіт під вітром,
Спроможна стримати негаразди,
Єднання, мир… між людьми назавжди!
У майбуття віра і в свободу!
***
Сьогодні ми запалимо свічку пам'яті, вшануємо
Невинно убитих та померлих від голоду.
26.11.2022р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966654
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2022
автор: Ніна Незламна