Повертайтесь, діти, до своєї хати,
З яблуками знову пиріжків спечу,
Ви ще не забули, як колись бувало,
Ви любили друзів ними пригощать!
А ще, мої любі, наварю узвару,
За столом ми сядем й будем розмовлять...
З вами ми згадаєм вечори ласкаві,
Коли біля мене ви усі жили.
З вами розмовляла і була щаслива,
І в садку для мене травень був завжди,
З чорною косою...Я ж була не сива,
А ви з пиріжками той узвар пили...
Де ж ви, мої діти? Донечка й синочки,
Без вас наша хата пусткою стоїть...
Лиш яблуні гілка загляда в віконце,
Своїм стиглим плодом хоче вас вгостить...
Стукає по шибці, а мені здається,
Що то голосочок рідненький дзвенить...
Р/s: Повертайтесь, діти, я не раз писала,
Та давно змінилось все у світі цім:
На нашу країну росія напала,
І нема спокою в нашому краю...
Вже я постаріла, боязлива стала,
І нині у сина я тепер живу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966244
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2022
автор: геометрія