Розлив сніжок молочну свіжість
Та побілив усенький світ.
Калині кетяги червлені
І в хризантем тремтячий цвіт.
Траву пожухлу на землиці,
Стежину кручену з воріт.
Опалі грушечки-кислиці
Та журавлини із боліт.
Гриби спізнілі ще у лісі,
Вони росли в гущавині.
Гніздо пусте на тім горісі,
Котрий виднівся у вікні.
Не оминув і річку тиху,
І став із вербами над ним.
А дітвора, собі на втіху,
Зліпила бабу поміж тим.
І не біда, що завтра, може,
Весь сніг із баби потече.
В гурті бо дружба переможе
Й вчасно підставлене плече.
18.11.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965948
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2022
автор: Валентина Ланевич