Скануємо поглядом внутрішню сутність чуттів
По зовнішнім обрисам світу проявлення.
Ти маєш у зв'язці нелічену кількість ключів,
А я... наче зонд... стравоходом у травлення...
Рентгеном очей до кісток добираючись вдень,
Вночі проявляючи знімки свідомості,
Я бачу стан нутрощів тіла і навіть легень –
Чим дихає кожен в наявній умовності.
Це дар чи прокляття... чи може то жарти богів,
Яких я пізнала іще до народження...
Хоч бачити наскрізь не завжди мені до снаги,
Але... підсвідомість нотує узгодження.
Згортаюся в кулю, складаючи руки в замок,
У сфері перезавантажень відновлююсь
Та знов активуюсь в системі чуття і думок –
Зондуючи світ, обережно висловлююсь...
20.03.2020
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965492
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2022
автор: Олена Студникова