все

Це  стало  зрозуміло
Із  закінченням  -  
Обнадійливими  рифами
На  мілководді  німому  
Ще  глухі  до  собі-подібних
Не-то-що-б  до  потойбічного
Голосу  збоку,  з  днини  чужої
Підняті  предками
Що  співають  нам
З-під  цієї  опуклості  
Будемо  танцювати?
Сольно,  я  -  кружляти
З  оксамитовою  
Стрічкою..  А
Ти  з  ядром  
Сонячним  
В  руках  
Кругла  кабіна
Ні,  не  зовсім..
Барна  стійка
Суцільним    
Колом  під
Сферичною
Стіною,  темно-
фіолетово,  лілово
Ще  до  того  як  
Побачила  на  
Стелажі..  У,  так
Яйцеподібній  
Твоїй  кімнаті  
Світло  стихни!  
Ти  так  багато  
Ще  повинен
Розповісти,  що
За-усіма-цими
Обкладинками?
Як  не  просто  
Картинки?  Так  
Багато  медового  
Року,  не-ма  пом..  
Мені  не  помогти
Не  втамувавши  
Здивування,  я  
Навіть  не  буду
Догадуватися  
Над  чим  гнеш
Спину  ночами  
Тут,  до  першої
Птахи  ранньої  
Перше  буття
Перейшло  у  
Свідомість..  
Та  ти  під  неї  
Не  танцюєш  
Я  підглядала  
Крізь  іридієві
Стіни..  Варто  
Лиш  мені  
Тебе  кинути    
Плаваєш  у
Бою  з  тінню
Танцем
Вкотре  у
Проміжку
Такий  не
Ідеальний
Цей  простір
Матері  дали
Хвильку  ледь..  
Спалою  
Опуклістю  
Нагадавши
Потойбічне
Положення
Першого  
Поза  меж  
Поняттєвих  
І  навколо  тебе
Вирують  усі  музи
Окрім  однієї,  тієї
Що  -  забуває  
Про  переломні
Моменти,  особисте
Що  не  рахується  
Культурою,  "весна"  
Мудріша  за  твоє  "Я"
У  твоїх  очах  усі  такі
Беззахисні  -  втямки
Не  будуть  очікувати  
Дій,  твоїх,  занадто  
Високо,  а  тому,  як
Сильний  -  противишся      
"Доторкнись  до  мене
Скуштуй  мене,  скажи
Мені,  що  я  не  пропадаю  
Скажи  мені,
що  я  схожий  на  чоловіка
Тому,  що  останнім  часом
Крихітко  -  я  божеволію
Намагаючись  не  бути
Збентеженим",  -  Dance  Gavin  Dance  -
Chucky  vs.  The  Giant  Tortoise,  чекаю
Обіцяю,  прийму  таким,  яким  дійдеш    
Цей  світ  занадто  витончений,  щоб  
Повторитися,  ти  такий  чудовий,  лиш
Ця  ейфорія  і  залишиться,  хоч-би  твоя
Що  меле  пшеницю  у  манку  жилваками      
Коли  вже  наступить  моє  довге  завтра  
В  ньому  б  і  зустріти  кінець,  гоноровий  
Як  душі  ковтаючи  подихи  крізь  замоклі
Думки,  цього  хвилювання  невинного  
Мене  ведуть  підтримуючи  дотиками
Небо,  я  -  від  них,  туди  й  повертатися    

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965478
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2022
автор: Enol