Осіннє листя, втомлено кружляє ,
майже без шумно на землю лягає…
Земля промерзла вже від перших холодів,
І ковдра жовта для землі як обігрів...
Та тільки вітер невгамовний бусурман,
Він з листям бавиться, хлопчисько-ураган,
Зриває їх з дерев, що майже сплять,
Та підкидає до гори,… ,,нехай собі летять!!…,,
А тітки-хмари не зважають на хлоп'я,
Що підганяє та штовхає ... поспіша …
Важкі та втомлені сусідкам боки мнуть,
Неспішно , неохоче так до обрію пливуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965477
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2022
автор: DarinaK