В моїй вже нині скрині
Пілотка та лежить.
Я дозволяла внукам
На свято поносить.
ЇЇ залишив тато,
Як покидав село,
Спішив він у солдати,
Давно все це було.
У вирі завихрила
Війна його сліди.
Десь у бою загинув,
Й не повернувсь сюди.
Боліли в прабабусі руки,
Його ждала з війни.
Пілотку ту правнуки
У скрині тій знайшли.
Ретельно розглядали
І міряли вони.
Й мене вони питали
Про дні страшні війни.
Розповідала знову,
Про те, що й як було,
Загинуло багато,
Поменшало село.
Дідусь десь у могилі,
Не знаю де він спить.
Пілотка його в скрині
Давним-давно лежить.
Серйозно і цікаво
Розмова та текла,
А поруч похоронка
З пілоткою була.
А ще було там фото-
Красиве- от дива,
Не віриться онукам:
Прабабуся, молода?
А поруч з нею красень
Високий і стрункий:
"Невже оцей ось бранець
Прадідусь їх молодий?"
Прабабуся теж дивилась,
Задумана й сумна,
А по щоці котилась
Непрохана сльоза.
Без нього їй прийшлося
Важке життя прожить.
Дає уже й правнукам
Пілотку поносить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965265
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2022
автор: геометрія