Кричить душа закута у печалі.
І сльози ллються, повінь через край.
Гримить війна. Без серця й без моралі.
У Всесвіті побільшало: "Прощай!".
Катують совість у кремлівських стінах.
А хто кати? Лукавство і брехня!
А смерть з косою вже в кривавих сінях
В графі " відвідувач" записує ім'я.
Народ здурманений приносить жертви кату
Це наче в казці: дурні і дракон.
А монстр єхидно так шипить нам:" Брате..."
Але ж у Всесвіті існує теж закон!
Вже скоро тая мить прийде, іудо!
Повісить смерть тебе, чи кине до землі!
Дракона вб'ють! А всі притомні люди
Радітимуть і в місті і в селі.
Кричить душа, закута у печалі...
Страждає від " сусіда" наш народ,
А осінь, в помаранчевому шалі
Катам будує вміло ешафот.
Валентина Дацко/Урода
10/11/2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965264
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2022
автор: Гонорова пані