Як же хочу я, мамо, додому,
Хоч на день, чи хоча би на час ,
Залишити роботу і втому,
Пригорнутися, ненько, до вас...
Аромати відчуть свого дому,
І відчути, як пахне наш сад...
І почуть вашу лагідну мову,
Й прислухатись до ваших порад...
Та, на жаль, це зробить неможливо,
Вже будинку немає у нас...
Вороги нам його розгромили,
І спалили наш зоряний сад....
Та і вас уже, мамо, немає,
Ви заснули давно вічним сном...
Моє серденько болем стискає,
Віє в душу гірким полином...
Та в село я, звичайно, приїду,
І до нашого двору прийду...
Там в зажурі тихенько постою,
І про вас нагадаю селу...
А на цвинтарі, біля могили,
Свою голову низько схилю...
Посаджу біля неї калину...
І у пам"яті все збережу!..
Як же хочу я, мамо, додому,
Я б хотіла все вам розказать...
Пригадати дитинство і школу,
Пригорнутися, ненько до Вас!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965082
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2022
автор: геометрія