Ідуть дощі, змивають декорації,
Блідішають обличчя і поля.
У серці не лишилося вакансії -
Занадто швидко вертиться земля.
Впаде туман,
розвидниться у душах,
Проткне калина сірість цю німу.
О смутку мій,
візьми на плечі дужі
мою печаль...
Мене ж лиши саму.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964868
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2022
автор: Олена Жежук