Міцний гороішок - добре знаєм.
В думках, що він король в саду.
Підхід до нього не всі знаєм,
Ворона впевнена - знайду.
Не буду пробувать на зуби,
Отак я зерня не дістану.
Занадто він все ж життєлюбний,
Чому, як цукор він не тане?
Одна за одною плетуться
Думки: чи вихід є, тоді який?
Та всі на місці тут товчуться,
ВІн хоч маленький, та твердий.
За цим все білка споглядала,
На носі скоро вже зима.
Горішки у дупло складала,
Життя ішло не задарма.
Один горішок розкусила,
Упало зерня у траву.
Ворону в гості запросила.
А та собі: Так й проживу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964785
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2022
автор: Cнежана