Поміж чубатих чорнобривців
Безсмертник собі виріс,
Дививсь на жовті їхні личка
І пожалів їх щиро.
Бо як надворі приморозить,
Зів"януть тії пелюстки
Та проливати будуть сльози.
А ось безсмертник залюбки
Стоятиме й пору зимну,
Навіть тоді той дивний цвіт
Дивитиметься із-під вій
Посріблених зірками снігу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964740
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2022
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський