Сьогоднішній вечірній дощ не плакав,
Він шкрібся тихо до вікна, мов котик,
Зривалось листя під вагою крапель
В миттєвість невибагливого льоту.
Зливався в шурхіт рівний стук по блясі,
В дитинстві так звучало слово " Тишшша..."
І в осені розміреному часі
Я слухала, як дощ мене колише.
І теплі руки мамині згадала,
І палець біля губ, і ніжний легіт
За шерхітливий звуком, що бувало
Маленьку дзиґу гамував так легко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964608
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2022
автор: Lesya Lesya