[b][color="#0b0380"]
Всіх вас тварюк усміхнених й цинічних
змете обурений й розлючений народ,
якому присягались ви публічно,
та замість слуг перетворились на господ.
Ніхто з живих, та вбитих вами, мертвих,
вам не пробачать зради гострий ніж,
і те як ви не припиняли жерти
скарби країни, що вже босоніж,
стоїть серед руїни, попід небом,
ані даху, ані скоринки хліба у руці.
Хіба, питаю, так було нам треба,
обрати шушваль цю замість митців?
І всі вони усміхнені та ситі,
в очах ані спокути, ні жалю...
- "За що", питають, змучені та вбиті,
живі та мертві в рідному краю,
таку сплатили ціну неосяжну,
якої вже не бути й не було?
- Тому що їх обрали легковажні,
яким було байдуже, все одно...
Народ тепер стоїть серед руїни,
з ненавистю в очах на ворогів,
за глум та плюндрування України,
в очікуванні сплати всіх боргів.
Дивись Господь, хто все продав за гроші,
і гнівайся на їх падлючий рід.
Не так страшні були московські воші,
як ціла купа українських гнид.[/color][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964491
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2022
автор: CONSTANTINOPOLIS