А за обрієм там, загубилась приваблива осінь,
Я чарівні листки пригортаю до серця ще й досі
І у їх кольорах де вмістилося море надії,
Все схиляюсь до них і торкаються ніжністю вії
Розстелився туман та ховає у шалях природу,
Не забути ніяк всю красу та зворушливу вроду,
Золотить небокрай, ніби вмить запалив дивні свічі,
А зоря вже летить, заглядає мені сміло в вічі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964389
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2022
автор: Наталі Косенко - Пурик