Беру участь в поетичному конкурсі Віршометрія в телеграмі, де, винонуючи певні завдання, потрібно писати вірші. Нещодавно до одного з таких завдань написав вірш, надихнувшись картиною української художниці Катерини Білокур.
Мерзенно-нікчемний потвора-філістер, дождався таки рандеву?
Солдатом ти звався, вбивав же пречистих! За ЦЕ на шматки роздеру!
Підношу букет - на могилах зібрала, убитих тобою дітей.
Їх пахощі втягнеш - по венах-спіралях отрута наростить свій темп.
Конвульсії звідки? Зчавила ядуха? Дельфінію скажеш мерсі́.
Такий безпорадний у марних потугах, найгірший з усіх омерзінь.
Розпечені лілії висмалять серце, за ницо відняті життя.
Троянди-шипшини, нещадні як Цербер, поламані пальці з'їдять.
Благаєш пощади даремно у мальви - корінням в очах проросте.
Хай нутрощі страхом смердять аномальним - не скажеш мені намасте́.
Подохни нарешті! Шакали-лелеки, ви яйця йому відірвіть,
А соняхи чорні, мов чудо-таблетки додайте пекельних жахіть.
Омріяний фрі́ссон, симфонія помсти - убивця розплату пізнав.
Моя ікебана укрила всю постіль. Йому не поміг і "мінздрав".
Вендету квітучу веду делікатно,
Іду я за кожним убивцею-катом.
Прокинулась відьма - безбоязна, мстива.
Розплата кацапів нарешті настигла...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964125
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2022
автор: Сашко Негрич