Я йшов додому, і з кожним кроком ставало легше.
Печаль світлішала, наче війна закінчилася.
Скупа радість ледь-ледь гріла душу, мов теплий легіт.
Сам місяць у небі пояснішав на свою широчінь...
Безмежні потоки блідного світла вкрили місто.
Воно тихе, особливе, замислине і живе...
Вродливе осінньою вродою, як тоді колись.
Повітря пахло димком, духом землі, як край увесь.
Зруйновані споруди говорили про час війни.
...Зазнали горя і тисне страх... Сутінки. Безлюдно.
Людино! Чуєш болі світу - менше маєш вини.
Не думай, що правда загине, бо воля колюча.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964008
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2022
автор: Маг Грінчук