І чому, я не птаха….
То злетіла б до неба,
На жаль, крилець не маю,
То пригріла б цілунком.
Та й навряд покохаю,
Певно нам не судилось,
Бо ти ж маєш дружину,
Тож хваливсь нещодавно,
Ще й маленьку дитину,
Умовляв задушевно,
Між вас стать, не посмію.
Тобі другом я стану,
Як та зірка на небі,
Доки сонце не встане,
Ти завжди при потребі,
Й літом теплим, і взимку…
Навіть поміж хмаринок,
Я за мить заяснію,
Знайду шлях до стежинок,
Доторкнутись посмію,
Знаю буду щаслива.
Щоби шлях освітити,
І ти не зашпортнувся,
Та не зміг вкоротити,
По життю усміхнувся,
Поцінуймо хвилини.
Так давно ти на сході,
Нас війна роз’єднала,
Щодень сонечко сходить,
Я не раз пригадала,
То думки сповивали.
Як удвох на кордоні,
У час мирний, пліч – о – пліч,
Так дружненько в загоні,
Хоча холод, алярм*, ніч,
Шокувала та темінь,
Й так бувало віч - на – віч,
Враз із смертю стрічалась,
Ти приходив на поміч,
Вже загроза минала,
А війна восьмий місяць….
Ось настала вже й осінь,
Йдуть бої, не стихають,
Десь у темряві просинь,
Знов ракети літають.
Роз’єднала нас доля.
Тож я знов на кордоні,
Жовтий ліс, там, вдалині,
Чом холодні долоні?
Бо наснився ж ти мені.
Загубився, сон й спокій
Як ти там, любий друже,
День і ніч, горить земля,
Хай Всевишній вбереже!
Тож у котре, молюсь я.
Хоча важко на серці..
Я молюся і вірю,
Що буде перемога,
Подивися на зірку,
Зникне сум і тривога,
І наш стяг розвіється.
Ми ж зустрінемось знову,
У обіймах, як друзі,
Всі надії, розмови,
Як завжди у повазі.
Зазвучить наша пісня.
Про квітучу калину,
Та про щастя і волю,
І про всю Україну,
Ми ж за мир й кращу долю!
27.10.2022р
Алярм*- тривога( застар)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963958
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2022
автор: Ніна Незламна