Тепло тепер ховалось в закутках,
Вночі за ним ганялися морози.
Лиш вдень гуляло, сили берегло,
І гріло на камінні тихі сльози.
Торкало ніжність білих хризантем
Чи бавилось на сонечку з кульбабки.
Мовчечки все ходило за дощем,
Просилося до осені без шапки.
Вона й пускала іноді його,
Радіючи, як те дитя цукерці.
Їй до душі все ж літо чи весна,
А не зима, що люто студить серце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963735
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2022
автор: fialka@