Торговці душами свободу відібрали,
А можливо я і сам її віддав ,
Судячи сиділи люди та чекали,
Хто ж наступний спуститься в підвал.
Лиш смиренно йшли, очі опускали
Не промовивши ні слова, як німі
Чи вони чекали, чи на них чекали
Не вдалося їм зігрітись у вогні.
Я зростав в неволі вже достатньо літ
Без належної освіти та без виховання
Як бур'ян що палить білий цвіт
Я страждав і дарував страждання.
Голоси сумління чомусь не вщухали
Опустивши руки я лише зітхав,
А вони лиш з дня у день брехали,
Та можливо я і сам собі брехав.
Десь блукатиме моя душа лукава,
І шукатиме безпечних берегів,
Непотрібні гроші ,непотрібна слава
Не звільнить її все це від ланцюгів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963496
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2022
автор: Віка Барабіка