Милуюсь красою, що зникла в тумані,
Відтінки осінні розкішні та гарні,
Всміхаються очі, як квіти із саду,
Вбираючи ніжність і трепетну звабу
Ось, бачу принишкла жоржина в куточку,
Вона серед квітів найкраща в рядочку,
Сміється, мов сонце яскраве із неба
І більшого щастя у світі не треба
А там у долині співає вітрисько,
Вже так бешкетує, як сміле хлопчисько,
А в затишку пташка цілує природу,
Вбираючи тихо усю насолоду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963354
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2022
автор: Наталі Косенко - Пурик