Вже, з яблунь полетів
пожовклий лист
На дворі, мряка й холодно у хаті
І вже, не буде
як було, колись!!!
Ллє, сльози
сива мати
на лопаті…
На спаленім, городі
біля тина
Лежить, її
обуглена дитина
І мусить тіло, в землю поховати…
Від того
сива
тому й стоїть
з лопатой!!!
Бо страшне, горе
що, чорніше від землі
Коли, хрести
ладнають, матері.
Ховає, мати
в вирву
тіло сина
Така, по Україні, нині днина.
Припхались, знову
москалі трикляті
Від того, горе
тому й гримлять
гармати!!!
І сталось так
що, грудочкой землі
Вкривають
найдорожче, матері.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963329
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2022
автор: Максим Шелест