Я гублюсь в нескорених вершинах,
Ставлю собі ціль, щоб оминуть.
Я не боюсь, та часу лиш меншина
Здатна мене вкотре обмануть.
Як це забуть. Чому мені у цілі
Слухати чийсь роздум повен мрій.
Як зібрать думки докупи, цілі,
Так, щоб не лишитись без надій.
Я потерпаю і тону в своїй безодні,
Яку владнала й обжила лише сама.
У моїм світі, поміж гір, моря холодні,
А цілей безнадійних – океан.
Я стримуюсь, я все ж таки владнаю,
Я потону, нехай до дна сьогодні знов.
Як тільки гірко смутком захлинаюсь,
То закіпає по всім тілу темна кров.
І морозно, і тяжко серед інших.
Рівнина мені вибір віддає.
Й я хочу стати кращою ще більше,
Поки я є. Поки ще тут я є.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962980
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2022
автор: Анна Стейша