Бабине літо

А  літо  повернулось  з  півдороги,
Змарніле,  перемучене,  убоге.
Шукатиме  у  мерві  зжухлій  згубу
Чи  дозбирає  гілок    драголюба?

Хрещатий  шлях.  Бувало  у  бувальцях.
До  непритомності  затерпли  пальці:
Оклунок  повен  смутку  павутинок
І  праведних  несплаканих  сльозинок.

У  сіно  встигло  зсохнути  опілля,
Полин  посивів,  деренчить  чар-зілля,
Серпанком  зимним  вкрилася  дрімота
Й  не  вабить  більше  мертва  позолота.

Спізнилось  —  впало  докором  на  совість,
Відлунням  докотилося  до  сховищ,
І  літо  бабине  почовгало  у  спокій,
Покинувши  буття  людське  жорстоке.


Драголюб  —  чар-зілля

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962446
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2022
автор: Valentyna_S