В чулані димнім, у лісі сизім десь,
де борсається чадний світ з туманом,
де затиснуте дебелим все капканом,
живе собі душа у світі,
для себе власної незнаном.
Їй років, едак, три-чотири,
вона стара, старіш ніж білий світ,
для молодості первозданної своєї,
їй ще прожити треба десь сто літ.
В очах стоїть війна, вона була давно,
разом з війною спускався мир на дно,
тяжкий спомин стоїть перед душею,
а перед спомином війни стоїть місцина,
в місцині хаток древніх і старих,
а трохи ближче й попіл їх,
і хмиз горить, над стріхою клуби з пилюки наганяє,
солдат німецький, фюрер він стоглавий,
дві ноги, однією ногою кульгає.
Біжить душа між падаючих брил,
до річки хід веде на дикий схил,
за схилом в танці кружить дружній наш народ,
і жар війни його ще не вкусив.
Проб'є годинник ще раз третій час,
нестримно тягне душу в поле,
негайно до керма, воля хід очоле!
Шукає душенька свою відраду,
сто миль пройшла, сто миль уже позаду,
точніше, шлях іде вперед,
у закутки свого минулого буття,
у ті хвилини, де починалося життя,
де милим був весь божий світ,
і де ти знав, що є малим,
таким веселим, спонтанним і живим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962341
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2022
автор: Римма Іляшенко