Бабка й Коник-стрибунець
Здибались у лузі.
Поспішав наш молодець
Одружитись, друзі.
В Бабки статки величенькі
І бізнес - Медовий.
Ще й хороми чималенькі,
Коник - босий, голий.
Спритність й молодість лишень
Єдине багатство.
А тупий був, наче пень,
Де й взялось те чванство.
Бабка все йому прощала,
В усьому годила :
В модні шмотки одягала,
Розходи платила.
А коли наш Стрибунець
Став десь пропадати, -
Тут уже ввірвавсь терпець...
Не стала шукати.
Бабка мудрою була,
Він й не здогадався.
Стежку медом намастила,
Вночі і попався.
- За який же такий гріх
Тут липнуть довіку ?
- Це за те, що жив для втіх,
Не так, як личить чоловіку.
* * *
Скільки Коників-альфонсів
Розвелось в окрузі !
Якби Бабки не прощали,
Менш було б їх, друзі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962026
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2022
автор: Галина Лябук