Знову не спиться, думки про рідний край,
Пала схід сонця. Злато… квітучий рай,
Блиски роси в бузковому суцвітті,
Ти найдорожчий, за усе на світі.
Моя хатина, сповита красою,
Весняним садом, срібною росою,
Вікна чистенькі, біленькі фіранки,
Теплі промінчики, щасливі ранки.
А за вікном, дитинство серед поля,
Де вітерець … нашіптував - то воля,
Знай Божа воля, тобі тут зростати,
Продовжить рід, вкраїночкою стати!
Землю любить, як пращури любили,
Людей цінити, їх працю, учили,
І по житті… хоч у важку годину,
Себе не скривдити і Батьківщину.
Тож не зросла, я нині пустоцвітом,
Сіяла хліб, ростила, жала літом,
Дітей викохувала, плела коси,
На мир надія, завше чисті роси.
У них, теж буде, красиве майбуття,
В куточку тихо, молилась за життя,
Щоби завжди, дочекалися весни,
І не пізнали кривавої війни.
На жаль, біда, мов світ перевернувся,
Ворог від заздрощів, зовсім схибнувся?
Чи в його мізки, хтось насипав сміття?
А чи задумався, він про майбуття?
Мабуть, що ні! Як шкода, що ненависть,
Переборола добро. Шукав користь?
Її напевно, уже хтось віднайшов,
Побачив нове, як хати обійшов.
Пральні машини, м’ясорубки, коси,
Доставка поштою у ті (палаци),
Хай жінка тішиться і малі діти,
Мабуть й самому вдача, порадіти.
Та не так склалось, часто кажуть люди,
Приніс журбу, біду, руїни всюди,
І, як годиться, всього є на віку,
Тобі дорога, додому у мішку.
Прийшов з мечем на мою землю рідну,
Тож від меча й помреш! Здолаєм гідно,
Голодну, голу, рашистську навалу,
Розіб’єм погань, жадну і зухвалу!
Трохи терпіння, звертаюсь до Бога,
За нами правда-! Прийде перемога!
Прошу Всевишній, дай сил донькам й синам,
Розбити ворога, принести МИР нам!
Щоб я змогла, вернутись у рідний край,
Де поле, воля, сонячний небокрай,
Де онучата всміхнені, щасливі,
Наперекір, травневій теплій зливі,
У травах босі, ловлять промінь щастя!
04.10. 2022р
На фото моє рідне селище
Козача- Лопань до війни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961831
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2022
автор: Ніна Незламна