Твоє гніздо – то вже навіки
Вкарбоване, немає меж,
Сердешні і душевні ліки
В краю родинних цих мереж.
Усі живі, лише на небі
Тепер, мов Ангели летять;
Такий є світ, такі є треби –
Гніздо ж звело, як пташенят.
Душевний злет – він незабутній,
Від світла чистий, в чимсь святий,
День кожен свято,… – десь там будні…
Дитинства час той золотий.
Твоє гніздо, то вже навіки,
Звертатись будеш – прийде час,
Де б не несли життєві ріки,
Поріг батьківський є наш спас!
28.09.2022р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961142
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2022
автор: Променистий менестрель