Осене, скажи, чом лихо пекельне
По долях людей проходить щодня?
Для когось воно назавжди печальне,
Безжально торкнеться самого дна.
Рани назавжди залишить у серці,
Час не загоїть, не змиє вода.
Знову життя побіжить в круговерті,
Осінь у нас золотисто-руда.
Листя промокне, дощ попіл весь змиє
Той, що лишає по собі війна.
Потім із неба сніг землю прикриє,
Далі загляне в віконце весна.
Радість й удача до нас завітають
І заспіває в гаю соловей.
З теплих країн журавлі повертають,
Виросте соняшник вище грудей.
Щастя, обійми вернуться стежками,
В мріях й бажаннях нові відчуття.
А поки що кава, торт із вершками,
Осінь барвиста, вирує життя.
25.09.2022 @ Галина Гук
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960870
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2022
автор: Аквілина