2 1 2⠀⠀⠀Локони.
⠀
Все печеш, плетеш дитині локони,
Першоклашкам з рюкзачками машеш,
Ниточку нормальності, що лопнула,
Неупинно вузликами в'яжеш.
⠀
Вчуй, - до миру повернись звичайного,
Бо себе латаннями замучиш:
То три во́зи раптом купиш зайвого,
То півзарплатні на дрони бу́хнеш.
⠀
Осінь файна тут - до неможливості
Дзво́новий вітрець несеться колько,
Серце каменіє від безсилості,
А під каменем цим зимно й болько.
⠀
Камінь - тяжче із пітьмою вкупочці,
І нікуди він тепер не зникне,
Нині камінь цей - у кожній сумочці,
В рюкзачку шкільнім, візку дитиннім...
⠀
- Сядь за стіл і їж, моя горошинко,
Справи як сьогодні, друже бли́зький?
- Мам, а люди є усі хорошими,
Крім солдатиків недобрих, звісно?
⠀
Втерти очі лиш єдиним порухом,
Придвигалася коли малина,
І сказати:
Я уперше з поспіхом,
Ти, права,
Пиріг пересолила.
⠀
Авторка Alja Khajtlina
Переклад Yurii Shybynskyi
⠀
ОРИГІНАЛ
Двести двенадцатый день
Всё печёшь, плетёшь ребёнку локоны,
Машешь первоклашкам с рюкзаками,
Ниточку нормальности, что лопнула,
Непрерывно вяжешь узелками.
На привычный мир (вернись, услышь меня)
Ставишь, ставишь наскоро заплаты.
То накупишь три телеги лишнего
То на дроны ухнешь ползарплаты.
Осень здесь пронзительно красивая,
Над полями ветер колокольный.
Сердце каменеет от бессилия,
А под камнем холодно и больно.
Этот камень тяжелее в сумерки
Никуда нам от него не деться.
Этот камень нынче в каждой сумочке
В школьном рюкзаке, в коляске детской.
- Сядь за стол и ешь, моя горошинка,
Как дела сегодня, друг мой нежный?
- Мама, правда, в мире все хорошие,
Кроме злых солдатиков, конечно?
Утереть глаза одним движением,
Придвигая блюдечко с малиной
И ответить:
- В первом приближении
Ты права.
Пирог пересолила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960852
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2022
автор: Юрій Шибинський