В основі зачарованого кола
минає риски стрілка годинкова.
Наче крадеться тихо робить кроки.
Нечутно в гомоні як мить пішла.
Ще мить пройшла.
Ще мить лишилась.
Стрілка вказала час і зупинилась
лише на мить, що в пам'яті відбилась.
Вона зробила хід і притаїлась.
Пам'ять загоїлась.
Ще мить пройшла.
Ще мить лишилась.
Почав з початку новий круг охоче.
Сховав минуле у колисці ночі.
Безсило темрява наводить мари уві сні.
Повторюю собі - “ця мить пройшла”.
Ще мить пройшла.
Ще мить лишилась.
Заплющу очі. Чутно стук і тут,
як кров іде від серця, в мозок, в руки.
Та ось... немає поштовху у груди...
Ще мить пройшла.
І часу не лишилось.
Ще мить пройшла...
------
YT: No band musician - Мить
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960698
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2022
автор: nobandmusician