Хто не л-х – усім відомо,
Хто не втік – відомо теж!
Це вчинив він так свідомо,
Чи лишив його кортеж?
Бо усіх, як вітром здуло!
Знав гарант наш про війну!
Та сказати нам забули
Цю жахливу новину!
Знали слуги і мовчали
Та сиділи склавши руки.
Ще й в асфальті закатали
«нептуни», «сапсани», – суки!
Самі кажуть, – Про#бали,
Південь весь – Херсон, Каховку.
У полон азовців здали,
А нас звали на «майовку»…
Бездіяльність їх злочинна
Планам ворога сприяла.
Адже саме влада винна,
Що Московія напала.
Якби ворог бачив силу
І готовність воювати,
Що отримає по рилу –
Не посмів би нападати.
Попри задуми ворожі,
Плани всі, договорняки,
Надавали їм по рожі
Наші славні вояки.
Слуги зразу осміліли,
Ніби це їх перемога,
А не втіклого зебіли
Піднесли до рівня бога.
Кров, війна не вчить нічого,
Ллється далі муть з екрана.
Буде наша перемога,
Як забудемо – «Осанна»*!
Не хвалити, а питати
Треба владу про всі кроки,
Дуже добре пам’ятати
Про історії уроки.
А оте, що «не на часі»,
Це лишень лукавство влади,
Бо уже живуть у страсі,
Що розкриються їх зради.
* Оса́нна (івр. הושענות — спаси, ми молимо) — урочистий молитовний вигук (коротка молитва), що первісно була хвалебним вигуком.
20. 09. 2022 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960356
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2022
автор: Мирослав Вересюк