Ходиш по кімнаті
і здається,
що осінь своїми атрибутами,
Відчаєм і холодом,
прошиває шкіру
позачергово,
Що тепло в тобі,
зовсім крихітне,
звужується в зіницях грамами,
Що у шпаринах часу
увінчується щось нове,
Щоб ти ніколи не заганяла в сутінки своє серце.
І нехай буде що буде,
ми не власні змінювати істину,
Що часом життя
на смак гострого перцю,
часом шоколаду,
Але коли міцне чоловіче плече поруч -
Ми не відчуваємо порожнечі
і стаємо чистими.
Навіть якщо довкола
тонни кілометрів осені
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960228
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2022
автор: Олеся Шевчук