я ― самотній прочанин,
що йде до святої землі.
я в розлуці з власною душею,
та вона, безперечно, віднайдеться.
скільки мені ще йти?
чи далеко ще до вавилона?
не знаю, до кого звернутися,
щоб почути бодай якусь
відповідь: їх, цих відповідей,
ваша земля не родить.
та я, безперечно, знайду
таку щасливу країну,
що вона мені скаже правду,
чи довго мені ще йти.
ти! чому так ― осудливо ― дивишся?
назви себе: чий ти син?
чи хтось призначив тебе
суддею над подорожніми?
коли навіть так ― чи довіку?
називай себе хоч месією
цього місця, чи місяця й року ―
ти не можеш скласти про мене
якогось правдивого судження.
знай: я ― поборник істини;
мене зненавидів світ.
тепер я не знаю: шукати
за його тимчасовою славою,
чи втекти, як то роблять всі
втомлені в битвах мужі.
не кажи, як не знаєш;
а я лиш бажаю знати,
скільки мені ще йти
спраглому та голодному
до вавилона ― скільки?
this month's messiah, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=RnOJ6c9ivvU
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960183
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2022
автор: Buster