Надобраніч, кривава планета,
Хай насниться сьогодні тобі,
Як людина розірве тенета
У нерівній зі злом боротьбі,
Як все людство іде на Голгофу
Рятувати Ісуса Христа,
Як знайшли ми до щастя дорогу,
Як навіки зрікалися зла,
Де всі люди на рівні у златах,
Де цінується сміх і добро,
Але нас закривають в палатах
І кричать: «Ми транслюємо зло!»
Але досить, прокинтесь народи,
Ми воюємо зовсім не там!
Ніж криваві приймать нагороди,
Краще очі відкрить ворогам,
Бо нас разом замішують в землю,
Нас на інших, а інших — на нас,
Наче псів нацьковують зверху
І безжалісно гиркають «Фас!»
Та я знаю, так жити не можна,
Скільки вбитих планет навкруги!
На таке лиш людина спроможна,
Котра владу трима й батоги.
Виніс тіло своє із намета,
Вже прокинувся день, океан…
В мене є ще одна сигарета,
Та вона ж не лікує тих ран.
Добрий ранок, кривава планета,
Чи наснились зелені лани?
Як була би у мене касета,
Записав би усі твої сни.
Бо минає наш час безупинно,
Ми вже тут не повторимось, ні!
Вбивць ніде не зустрінуть гостинно,
Бо ми топим планету в крові…
Олександр Кармишев
15.09.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959840
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2022
автор: Oleksandr Karmyshev