Час - відрізок, що паралізує
ниткою невідворотності
Спини свої гори, обдайся водою.
Вона не зруйнує занадто ламке.
Сни циферблату не змінять застою,
Де́на сховають прекрасне бліде...
Тінями зшиють, про що не спитати...
В ночі багато постане світінь.
Чисті серця не спроможуться спати -
Надто багато беззбройних тремтінь.
Шум наостанок розчиниться в болі.
Хай пантеону знайду́ться слова.
Тільки спини ті ослаблені гори,
Тільки прокинься... Ще зі́йде зоря...
11.09.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959649
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2022
автор: Сара Ґоллард