Я не здамся... не припиню...
Хоч боротися сил не маю,
Хоч у цій боротьбі стою,
І не бачу кінця ні краю.
Ти біжиш, і я знов програв,
Знову з вами, безсонні ночі...
Так раніше я вас кохав...
А сьогодні - забути хочу...
І навіщо мені все це?
Поцілунки - п'янкі завіси...
Що по лезу... я на грані...
Мить в обіймах, назавжди - до біса...
Я не вірю - собі, тобі
І життя як за течією,
Я застряг в нашій боротьбі,
Та тебе бачу в снах своєю...
Щоб разом зустрічать зорю,
Й проводжати багряне сонце...
Щоб казати тобі: "Люблю"
Й бути янголом-охоронцем
Я в нікуди пишу листи,
пишеш ти - не мою адресу,
Лиш минають думки і сни...
Я - герой не твоєї п'єси.
Повз мене шанси і міста,
І секунди стають роками
Я складний, а ти - непроста
Ти мій спокій... моє цунамі.
Я не здамся - не припиню,
Хоч боротися сил не маю,
Той хто чесно казав "Люблю"
Той зрікатись, на жаль, не знає...
Ти підеш знов - без зволікань,
Вкотре кажу собі - не спиню,
Та на ранок вжебез вагань
Знов штурмую твою твердиню
Як встоять, не палить мости,
І кохати й лишатись вірним
своїй мрії, своїй меті...
Моя гибель... Мо спасіння
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959242
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2022
автор: Cre8_4_U