Прилягли ромашки, низько при дорозі,
Прохолодні ночі… осінь на порозі,.
Пухкі сонечка зажурились за літом,
Роси – сльози, зазоріли оксамитом.
ПелюсткІв мегтіння, вітерець тріпоче,
Несе запах меду, розвеселить хоче,
Десь цвіте, десь стигне, зваблива грачиха,
Нам врожай зібрати б, не діждатись лиха.
Мов від сну, пробудить віретець грайливий,
Та на мить зірветься, відразу зрадливий,
Копошиться пташка, зразу в гніздечку,
Чистить крильця, радіє, мов у раєчку.
А за мить, щебече, то прощання з літом,
Задушевний, сердечний спів, втіха квітам,
Час від часу, хоч й навідається бджола,
Сум проймає, адже так хочеться тепла,
Але ж осінь, вже поріг переступила,
І закон, природи зупинить несила!
31.08.2022р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959048
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2022
автор: Ніна Незламна