[b]Тихая нічка і зоряне небо,
Ніби усе, як раніше, як треба.
Спати лягають с молитвою люди,
Стихли розмови, людські пересуди.
Сутінки стелять дрімоті дорогу,
Тільки б не чути крізь тишу тривогу!!
Тільки б не бігти спросоння в підвали,
Боже, накрий нас своїм покривалом.
І поверни всі снаряди й ракети
Оркам поганим, кремлю в кабінети.
Скільки ще світ існуватиме далі -
Хай животіють в журбі і печалі.[i][/i][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959027
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2022
автор: Любов Іванова