На плечі лягає приємна втома,
Я майже живу на "Метро", а не вдома,
Сто днів війни, немов два дні,
Й так само залишаємось самі.
Я бачила його за весь цей час лише два рази,
І десь раптово зникли всі образи,
Розвіюється дим від "Айкоса" нечутно,
І хоч би голос ще його почути,
І хоч би ще сісти поряд у авто,
І хоч би ще продовжилось кіно.
Вночі лише робота і рятує,
Думки і мрії серце так мордують,
І скільки залишилось тих якби ж,
Але сьогодні все пусте, облиш!
Весна ця пролетіла двома днями,
Вакарчука і "Калуша" піснями,
У роті димом табака і сигарет,
Й життя крутий зробило, *** піруєт.
Зірвало маски і обличчя показало,
В кого лице, ну а в кого, пробач, єбало,
І деяких, як вперше, бачу я тепер,
Ну а сьогодні я тут просто волонтер.
І майже до втрати свідомості,
Страждаю я від самотності, -
Багато поряд є людей, але нема Людини,
А, може, я чекаю лише слушної години,
Не знаю, як це прозвучить, але,
Я вже й сама не знаю, хто я є?
Втрачати боляче, та просто здатись ще гидкіше,
Тому сьогодні я стою за найрідніших.
А йти так само важко, як і залишати,
І краще б цього вибору не мати.
Вже вкрадена весна змінилась літом,
А я усе дивуюсь світу,
Так вірю, що колись все стане добре,
І не засмокче нас безодня.
Я набираю СМС двома руками,
Літаю "Метро" із понтами,
Все справедливість захищаю,
І вже від себе не тікаю.
По Дарниці стріляють суки,
А я твої цілую руки,
Дві імені ще крутяться у голові, але
All I need - is You*, мій генерале!
А віскі все жонглює важливими людьми,
І збурює крамольні всі мої думки:
І в мене вже лише топ-два у списку,
Тут ти - ти все, що в мене є, без блиску,
Люблю тебе, любить не перестану,
Бо лиш кохання так наносить рани.
Тобою вражена я наповал, форева,
Й без тебе мене nope, not and never**,
Вона, хоча тепер все ще складніше:
Кажу до неї, а у відповідь - лиш тиша,
І як із нею спілкуватись, я узагалі не знаю,
Вона мене не любить, а від того я страждаю,
І, наче вже не так дає у голову адреналін,
Лише сказала, що мені не пофіг, на неї так не пофіг, блін,
А їй по-кайфу так зі мною гратись,
Та захотілось, *** знову їй поусміхатись.
Що сталося із нами? Що зі мною сталось?
І що кому урешті-решт дісталось?
Мені лишився Київ, музика на "Метро",
Болючі живі спогади відверті,
Твоя автівка, дим у роті й мрії,
І я тебе тепер, нарешті, розумію.
Я теж мовчу, вслухаюсь в тишу й себе,
В навушниках лежу, дивлюсь на небо,
Все думаю і згадую шалено,
Як у дві тисячі двадцятому було все охуєнно.
А зараз якось, - я іще не знаю...
Можливо, щось нове чекає.
Можливо, дасть життя ще шанс,
А, може, вибір зроблено за нас.
Хай зараз - наче хто на "Паузу" натиснув,
А відчуття - немов він руку стиснув,
І я продовжую дивитися на неї,
Хоча чия це взагалі була ідея?
Повіриш, якщо скажу, що сдаюсь,
Втомилась, більше не борюсь,
Мовчу, курю, ходжу багато пішки,
Лежу, пишу вірші, читаю книжки,
Пишу тобі, наш діалог не припиняю,
Лише під ранок засинаю,
Дороблюю уже ремонт в квартирі,
Збираюся купити "Теслу" через місяці чотири,
Будую плани і плекаю мрії,
Хоча так важко через всі оці події.
Слова на горло тиснуть, несказані,
А у кишені сигарети простікірувані,
І не розібрана із лютого валіза із речами,
Та обіцяла я на море ще звозити маму,
Та й від тополі білий пух, як білий сніг,
Нагадує, що в лютому збивало з ніг:
Як Києвом трусило, й ми чекали,
Що можем опинитись під завалом,
І як усе пізналось швидко в порівнянні,
Коли сто днів завмерло все в чеканні.
Як круто просто їхати в метро,
Як класно заплатити за авто,
Яке п'янке на смак нічне повітря,
Й дивитися на неї непомітно.
Як добре просто буть самим собою,
Як гарно в Києві і літом, і весною,
І світ, звичайно, не зійшовся ще,
Але і те, що є, не зле.
Якщо зробити інвентаризацію,
Я все ж таки скорочую дистанцію,
І якщо все відкинути, окрім основ,
То залишилось тільки "Метро" і любов.
Й під залпи 'Байрактарів' і гармат,
Я відпускаю його й не дивлюсь назад.
* - Ол Ай нид із Йу - Все, що мені потрібно, це Ти;
** - Ноуп, нот енд неве - Ні, ні й ніколи
08.06.2022 р., Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958968
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2022
автор: Маргарита Мельничук