Сперлося сонце на лікоть -
там, де прощається літо,
вдаль відлітає шовками
із гомінкими пташками
в теплі краї невідомі,
кличе вітри невагомі -
хоч непомітні, відчутні,
в наших уявах присутні.
Тиша вколисує простір.
Тут, на планеті, ми - гості,
перетинаєм кордони -
нас розважають сезони.
Жити вчимося, творити,
вірити в краще, любити.
Жаль за літами чи літом? -
Не одцвісти б пустоцвітом. 31.08.22
*моя світлина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958808
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2022
автор: Lana P.