... І потягнулись кортежі у безкінечність
І сльози безкінечні по щоці...
А було таке слово, як безпека
І безтурботність у твоїй руці.
Навколо осінь, безкінечна осінь...
Й пекуче горе каменем на дно...
У матері зсивілі, довгі коси -
Іще одна дитина вічним сном,
Заснула під цим небом непогоди
Болючий розпач, зойки і жалі
Іще одна душа летить до Бога
Всю славу залишивши на землі...
Пам'яті Андрія Костика... 05.09.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958764
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2022
автор: Квітка))