вона безперечно красива, вперше не віщує море невдач -
ця особлива, заслужена приреченість.
нічого не хочу, лише зі мною говори, зі мною поплач,
бо найдорожча духовна забезпеченість.
я пла́чу, але ж це від щастя, отже, ти на мене зла не тримай,
ти зафіксуєш його мить поцілунками.
можливо щось зміниться, небо стане голубим, як вічності край,
наш світ не зникне в абстракціях улюблених.
"чому все так легко сьогодні?" - в радісні очі твої я кричу,
але біда - до майбутнього ще рухатись.
по радіо знову "Все буде добре" нам сказав Славко Вакарчук,
насторожити це значить треба вуха нам.
мені б втамувати інстинкти плоті та змінити сенси життя,
його розкрити всі плани засекречені.
...вона безперечно красива й щедра, повертає серцебиття -
благословенна, заслужена приреченість!
18.12.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958460
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2022
автор: Амідала Саудаде