Він колись був людиною
Та більш таким не стане!
Він загинув десь від гнобу,
Тепер він демон - жити не буде.
У нього ні любові, ні правди немає,
Навіть навзаєм - нікому не стане.
Він лукава й ница людина,
Бідний… Нею не був і не стане!
Яка ж у полі сумна історія:
- Він прямував прямо в яму,
Хтось крізь жахучий сморід
Віддав йому свою лопату,
Хтось від звірів дав зброю.
Йому співчуття й поради носили,
Любові і світла котрого лиш мали,
Та марно все, він їх не знає.
Він тішиться лиш біди глибиною,
І мов каже: “Це, Я, сам викопав!”
І всіх хто сміється чи вклякши мліє,
Він гордо зневажає. У нього - сила!
Йому хтось навіть вибратись помагає,
Він ж підло бере зброю і тихо вбиває.
Його кров‘ю народ тепер знає:
“Це - божевілля!” - Він сміється.
Він його кров‘ю напише табличку:
- “Рабів до раю не пускають!”
А вони - люди, носять йому в яму їсти.
Помагають копати глибше…
#Fills
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958093
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2022
автор: Fills Agler