хай сонце світить, світить тобі ясно,
хай сонце сяє, дай йому ясно сяяти.
вночі мене знов збудили мої безпритульні привиди
балачками про те, що я робив вчора.
не кажи, що я сам винен, і що вже пізно
щось виправляти. виведи знов на шлях,
дай мені щось, аби спертися
й не впасти; й не дозволяй,
аби твої мрії втомилися.
відьма ― вона про щось говорила з моєю коханою
надворі, а то був, здається, день незалежности.
заспокойся, не бійся, пригорнися до мене зараз;
сьогодні хтось вимкнув світло, а може, перегоріло.
найпевніше, то вітер влаштував замикання абощо ―
спирайся на мене, а я, коли то бувало потрібним,
спирався на тебе теж ― нехай так буде й тепер.
проведи мене знов дорогою з жовтої цегли;
знов запроси до столу ― й я розповім про все,
як пам'ятаю: що довго зміцнювало й будувало,
а що ― руйнувало та знищувало
мир у моїй душі;
вдаюся до тебе; хай в серці у тебе завжди
сяє та світить сонце ясно, як божий день
may the sunshine, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=37NTEglsh0g
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957926
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2022
автор: Buster