[b][color="#60059c"]Щось з моїми римами сталось нині
Раніше купали їх води сині,
Хмари - Божі витвори й райдуг дуги
І пшеничні, скошені в полі смуги.
Лягали рядочками між садками
Задумами, мріями і словами,
Потішались мальвами біля хати
Та лягали з милими поряд спати.
Вранці пили краплями щедрі роси,
Малювали фарбами жовту осінь.
Загоряли літечком біля моря
І не знали смутоньки, ані горя.
Напували тайнами сни дівочі,
Малювали зорями темні ночі,
Пасли коней парами при долині
Що ж бо сталось з римами, сталось нині.
Не волошки з маками при діброві,
А поміж пшеницею краплі крові.
Там бої запеклії йдуть щоднини
За свободу, воленьку України.
Рими поряд з воїном, хоч без зброї.
Стали словом захисту для героїв.
І тепер оспівують нашу славу
Тих, хто став в бій праведний за державу.
Ну, а після нашої ПЕРЕМОГИ
Як минуть дні болісні і тривоги.
Залікує матінка рани й шрами,
Рими заквітчаються кольорами.[/color][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957645
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2022
автор: Любов Іванова