Поховай в мені секрети всі,
Залишись невинною, гріхи мені лиши
Я відчуваю наче в клітці я
Під маскою кохання гнів, дорога в забуття
І якщо любиш відпусти,
Доки в незнанні я, біжи
В серці самотньому пітьма
Не вбити те, чого нема
Давай, зроби що маєш ти!
Ненависть згине в самоті
На тебе я не заслужив...
Моя радість пішла давно
Якби я міг, я би усе змінив
Я цілую всі твої листи
Плекаю їх у собі та смакую згадки всі
Без твого світла я не зможу жить
Ти розірвала все сама у себе в голові
Ти дихай глибше, пізно все,
Я думав, зрозуміло вже
Ненависть слабша за любов
Чи тобі вистачить цього?
Ми не лишились друзями
Після усіх образ в кінці
Я знаю, що я не святий...
Зруйнований мій світ і ти пішла
Це стало смертю всіх надій
Розбий свій гонор об мій гнів!
Плюнь в душу жалістю мені!
Ти не просила, мала все
Пішла, щоб врятувать себе
Не хочу слухати я слів
Біжи, тікай, така як всі
На небі янголи сумні
Кохання час вже проминув
Якщо кохаєш - не дай знать мені!
Якщо кохаєш - не дай знать мені!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957514
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2022
автор: Михайло Петрів