Я лиш луна луни – тихенький бренькіт струн
Осінньої пори. Книжкових палітур
Я шурхіт в тишині. Осикових брусків
Я тріскіт у вогні. Я - солов'їний спів.
Комусь я – сателіт, комусь я – вождь!
На рубежі цих літ я – теплий дощ,
Що змив увесь цей пил. Пекучий сніг
Нещадних зим, померзлих рук і ніг.
Я – темний силует, що на папері,
Я – макет. Легенький стукіт в двері –
Такий раптовий і такий пророчий!
Я - все навколо, і ніщо водночас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957467
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2022
автор: Макс Дрозд