Нового ранку! Учора вдягнулась, як ти

Нового  ранку!  Учора  вдягнулась  як  ти.
Дуже  сумую,  але  посміхаюсь  -  так  треба.
Як  поживають  мої  волохаті  коти?
Не  вистачає  їх  лапок,  аж  звідси  й  до  неба.

Як  ти,  як  мама  і  як  там  Володька,  сусід?
Є  що  поїсти,  та  батькові  дрова  на  зиму?
Я  так  тужу,  за  котами.  Вдягайся,  як  слід.
Наші  посіять  встигають  пшеницю  озиму?

Знаю,  що  мама  картоплю  копала  сама.
Довго  не  сплю,  хоч  ракети  тут  ніц  не  літають.
Дуже  важка  має  бути  прийдешня  зима,
В  Харкові  наші  щодня  знов  і  знов  помирають.

Я  все  роблю,  що  залежить  від  мене.  Проте,
Сил  настає,  коли  душу  обтяжує  туга.
Я  наберу,  поспілкуюся  з  вами  й  з  «коте»,
Можеш  мені  передати  хвостатого  друга?

Я  врятувала  їх  від  холодів  і  біди.
Вчора  купила  вам  тепле  взуття  і  зарядні.
Хоч  би  одного  м’якого  клубочка  сюди.
Ти  не  хвилюйся  за  мене,  тут  люди  порядні.

Вибач  за  хаос  моїх  неслухняних  думок,
Хочу  сказати,  що  ви  найдорожчі  у  Світі.
Вчора  сплела  собі  жовто-блакитний  вінок.
Он  він  висить,  я  залишила  на  верховітті.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957177
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2022
автор: Лада Квіткова