[color="#4a1515"][b]Як вітер, що летить з Карпат,
Я тисячі років Бескидами блукав …
Дикун, нащадок кочових сармат,
Свободу й волю за батьків я взяв.
—
Хрещений кров’ю вбитих ворогів,
Я посуд мав із їхніх черепів! …
Та час змінив форму і сутність,
Та не змінив нашу могутність!
—
Кружляє вороняччя галасливо
Серед покинутих ординцями мерців -
Нікчемна смерть та справедлива
Для людожерів - москалів! [/b]
[/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957029
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2022
автор: Ніжинський